Держава визнала, що інвестори їй не довіряють. Що далі?

В інтерв’ю міжнародному галузевому виданню Yogonet, опублікованому 21 жовтня, заступниця міністра цифрової трансформації Наталія Денікеєва визнала: Україна ще не здобула повної довіри міжнародних організаторів азартних ігор. Головними викликами вона назвала непередбачуваність і темп реформ. Це важливий випадок, коли держава вголос каже те, що бізнес повторює роками: проблема не в тому, що Україна погано презентує свій ринок, а в тому, що правила гри на ньому досі неможливо спрогнозувати.

Ціна цієї недовіри — гроші бюджету. За словами Денікеєвої, легальна галузь сплатила до бюджету 17,4 млрд грн за минулий рік. Ця сума могла б бути значно більшою: за різними оцінками, нелегальний сегмент досі займає більше половини ринку, а жоден зі світових лідерів серед організаторів азартних ігор так і не прийшов в Україну за шість років після легалізації.

Найкраще про темп реформ говорять самі строки. У червні Мінцифри обіцяло внести пакет законопроєктів про азартні ігри, оподаткування та лотереї на Кабмін у середині серпня. Минуло понад два місяці від обіцяного строку — пакет досі «на фінальному погодженні», а новим орієнтиром назвали внесення до Ради до кінця 2026 року. Для інвестора, який будує бізнес-план на п’ять років уперед, кожне таке перенесення — сигнал, що на українські правила розраховувати не варто.

Що саме відлякує великих гравців? Подвійне оподаткування, коли податок на дохід від організації азартних ігор і податок на прибуток лягають на ту саму базу. Податок на весь виграш гравця, а не на його реальний дохід, — прямий подарунок нелегальним казино, які не платять нічого. І монополія операторів державних лотерей, яка суперечить конституційному принципу конкуренції. Ці проблеми мав розв’язати системний податковий законопроєкт. Якби депутати його ухвалили, легальний ринок уже сьогодні платив би до бюджету більше, а гравцям не було б сенсу йти в тінь.

Найпоширеніше заперечення — інвестори не йдуть через війну. Але навіть у Мінцифри визнають, що війна — фактор, проте не єдиний. Капітал заходить і в країни з високими ризиками, якщо може їх порахувати. Воєнні ризики бізнес може застрахувати. А ризик того, що податки змінять через рік або закон пролежить у шухляді ще кілька років, застрахувати неможливо. Держава вже довела, що вміє будувати інструменти транспарентності: онлайн-моніторинг ринку з 2027 року стане обов’язковим для всіх легальних організаторів. Інструменти є — передбачуваних правил немає.

Україні потрібні не нові обіцянки, а зареєстрований у Раді пакет із трьох законів — про азартні ігри, оподаткування та лотереї — і чіткий графік їх розгляду. Мій прогноз: якщо до 31 грудня 2026 року законопроєкти не з’являться в Раді, у 2027 році жоден зі світових лідерів серед організаторів азартних ігор на український ринок не зайде, а частка нелегального сегмента не зменшиться. Визнати проблему — це перший крок. Але інвестор оцінює лише другий — ухвалений закон.

Антон Кучухідзе, голова Ukrainian Gambling Council, спеціально для "Українські Новини"