Чому українці, які вміють робити гральний бізнес, будують його на Кюрасао, а не вдома?

Нідерландське видання Follow the Money опублікувало розслідування на основі витоку документів регулятора азартних ігор Кюрасао. Журналісти проаналізували 646 гральних компаній і встановили 767 їхніх кінцевих бенефіціарів. Найбільшою національною групою серед них виявилися громадяни України — 98 осіб. Далі йдуть Велика Британія з 65 і Кіпр з 56. Тобто українці випередили країни, які десятиліттями вважаються центрами світового грального бізнесу.

Багато хто вже почав хайпувати на цій темі, але я хочу подивитися на неї інакше. Ця цифра доводить головне: українці вміють робити гральний бізнес. Вміють будувати технологічні платформи, керувати складними міжнародними структурами, проходити ліцензування в іноземних юрисдикціях і конкурувати з британцями та кіпріотами на їхньому ж полі.

І йдеться не лише про гральну індустрію. Українці — дуже талановита нація. Ми маємо високий рівень освіти, сильну математичну та інженерну школу і потужну ІТ-галузь, яка навіть у роки повномасштабної війни залишається одним із локомотивів експорту. А сучасний гральний бізнес — це передусім технології: платіжні системи, кібербезпека, аналітика даних, інструменти захисту гравців. Саме в цьому українці сильні як мало хто у світі.

Тоді постає логічне питання: чому ці люди розвивають свій бізнес на Кюрасао, а не в Україні? Відповідь проста — у нас досі немає правильних податкових параметрів. Реформа грального ринку стартувала з легалізації, але так і не була завершена. Податковий законопроєкт 2713-д, який мав поставити крапку в реформі та запровадити зрозуміле оподаткування за міжнародною моделлю, пройшов перше читання — і на цьому все. Більше Верховна Рада до нього не поверталася.

Капітал не любить невизначеності. Інвестор, який дивиться на Україну, бачить незавершені правила гри. І робить вибір не на нашу користь. У результаті найкращі кадри та гроші працюють під чужими ліцензіями, платять податки до чужих бюджетів і створюють робочі місця не в нас.

Якби 2713-д ухвалили, ці українці могли б працювати вдома — легально, під українською ліцензією, у прозорому правовому полі. Вони мають досвід і зв'язки з іноземними інвесторами, тож могли б залучати капітал в Україну. Розвиток легальної гральної індустрії означав би більше надходжень до бюджету — тих грошей, яких держава сьогодні гостро потребує на фінансування армії, соціальних проєктів і підтримку громадян. До того ж сильний легальний ринок — найкращий інструмент проти нелегального: коли досвідчені організатори азартних ігор працюють у правовому полі, тіньовим сайтам залишається дедалі менше простору.

Таланти не потрібно шукати за кордоном — їх потрібно повернути додому. Для цього не потрібні пільги чи привілеї. Потрібні зрозумілі, стабільні та конкурентні правила. Завершення податкової частини реформи — це рішення, від якого виграють і держава, і бізнес, і кожен громадянин України.

Антон Кучухідзе, голова Ukrainian Gambling Council, спеціально для "Українські Новини"