З метою уніфікації єдиного правого підходу, я як голова Всеукраїнської Ради Гемблінгу наголошую, що організатори азартних ігор, які здійснюють діяльність виключно в мережі інтернет не зобов’язані використовувати РРО / ПРРО («РРО»). Така позиція виходить з наступного.
По-перше, це прямо зазначає Державна податкова служба України («ДПС»). 20 грудня 2021 року ДПС на своєму сайті опублікувала роз’яснення у формі навчальних модулів щодо застосування РРО. Метою роз’яснень було уникнення помилок при застосуванні РРО та невірного тлумачення законодавчих норм.[1]
В Модулі 5.7 роз’яснень ДПС зазначає, що:
- у разі оплати інтернет-послуг без фізичного контакту продавця та покупця, РРО не обов’язковий
- до інтернет-послуг відносяться ігри
- оплата за такі інтернет-послуги може здійснюватися за допомогою ЕПЗ (електронних платіжних засобів, тобто, зокрема, платіжною карткою)
Враховуючи те, що між організатором азартних ігор, який здійснює діяльність виключно в мережі інтернет, та гравцем не має фізичного контакту, на такій чіткій позиції податкового регулятора можна було б зупинитися. Думаю, багатьом буде цікаво дізнатись, чому вони приходять до такого висновку.
Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016:2010 відносить діяльність щодо організації азартних ігор (в тому числі онлайн) до Секції R «Послуги у сфері мистецтв, видовищно-розважальної та відпочинкової діяльності». Отже, класифікатор розглядає діяльність щодо організації азартних ігор як послуги. Організація азартних ігор в інтернеті може вважатися інтернет-послугами, що в принципі є логічним та відображено в Модулі 5.7.
Також, слід пам’ятати, що з метою коректного застосування Закону про РРО в першу чергу необхідно визначити «місце проведення розрахунків» в розумінні його статті 2. ДПС неодноразово зауважувала, що якщо послуги надаються виключно в електронній формі без фізичного контакту з покупцем, то місце проведення розрахунків визначити неможливо та застосування РРО не є обов’язковим. Прикладами такої позиції можуть бути індивідуальні податкові консультації від 12.01.2021 № 124/ІПК/20-40-07-10-19, від 10.12.2020 № 5129/ІПК/02-32-07-05, від 22.10.2020 № 4368/ІПК/99-00-07-05-01-06, а також багато інших опублікованих роз’яснень. Отже, підхід ґрунтується на системному аналізі норм Закону про РРО.
По-друге, закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» містить низку пільг, які звільняють будь-яку компанію від використання РРО навіть якщо операція є розрахунковою. Зокрема, пункт 14 статті 9 Закону про РРО передбачає, що РРО не застосовується при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.
Національний банк України в своєму листі № 57-0010/2314 від 13.01.2021 р. зауважив, що до «сервісів переказу коштів», на думку НБУ, можна віднести, зокрема, сервіси небанківських фінансових установ, які мають ліцензію НБУ на переказ коштів без відкриття рахунків, що надають споживачам можливість здійснити оплату товарів (послуг), зокрема, дистанційно.
Майже всі організатори азартних ігор, які є членами UGC, здійснюють розрахунки з гравцями виключно за допомогою сервісів таких небанківських фінансових установ.
Є низка й інших аргументів, але, вважаю цих аргументів достатньо, щоб зрозуміти, що організатори азартних ігор, які проводять діяльність виключно в мережі інтернет не зобов’язані використовувати РРО.
Особисто я беру на себе експертну відповідальність й буду рекомендувати всім членам UGC не використовувати РРО.
Разом з цим закликаю ліцензованих організаторів азартних ігор, які не є членами UGC, займати принципову позицію у діалозі з відповідальними державними органами по даному питанню. Закон на нашій стороні, й у представників легального гемблінгу є законні підстави не обтяжувати свою діяльність зайвими бюрократичними процедурами. Консолідувавши позицію абсолютно всіх легальних організаторів гемблінгу, можна буде досягнути своєї цілі.